Півзахисник Валмієри та молодіжної збірної України Іван Желізко розповів про Руслана Ротаня, який одночасно займає три посади, і чи вплине це на «молодіжку», яка влітку зіграє на Євро.
– Як зустріли новину, що Ротаня призначили в.о. головного тренера національної збірної України?
– Я тільки радий за нього. Петрович має власну точку зору на все. Ми зібралися два роки тому, нас критикували, результату не було, але його футбол дав свої плоди. Попри все він нам говорив: «Хлопці, повірте нам. Наша праця все розставить на свої місця». Як бачите, після того в нас все пішло вгору.
Ротань – така людина, яка вчить грати в класний футбол, домінувати на полі. Любо грати та дивитися на такий футбол. Всі отримують кайф, коли приїжджають в збірну.
– Які особливості в роботі Руслана Петровича справили на вас враження?
– Із такими тактичними задачами я ще не грав: переміщення, вибір позиції. Дуже сильно приділяють увагу дрібницям: як ти відкриваєшся, як приймаєш рішення перед прийомом м’яча, як ставиш своє тіло перед прийомом. Великий акцент на деталі. Коли ми ловимо ту гру, то нас важко спинити.
– Працювати на трьох посадах – це ок?
– Якщо Руслан Петрович ухвалив таке рішення, чому б ні?
– Це може вплинути на розставляння пріоритетів при підготовці молодіжки до Євро?
– На мою думку, тренерський штаб впорається з цією ситуацією.
– Молодіжна збірна України вперше з 2011 року візьме участь на Євро (U-21). Ви з тою командою пройшли весь шлях до фінального турніру. Як би ви його описали?
– Почали відбір добре. В нас була хороша гра, але була присутня нервозність через погану реалізацію. Ми не могли дотримати гру, якщо брати поєдинок з Вірменією, коли при рахунку 1:0 ми не можемо закрити ту гру. Виграли 2:1, але з таким скрипом.
Переломний момент був після виїзної поразки Франції. Після матчу Руслан Петрович нас підбадьорив. Сказав, що все буде добре та в подальшому не відходили від своєї гри, а прогресували від матчу до матчу. З тими же французами зіграли на рівних, в деяких епізодах перегравали. Коли тренер так вірить в тебе ти готовий вмирати на полі, битися за нього.
– Як молодіжка позбувалася залежності від Мудрика, Трубіна, Судакова, Забрного, коли вони не були доступними для U-21?
– Звичайно, їхня відсутність давалася взнаки, тому що це футболісти високого рівня, але навчилися з цим жити за рахунок командної роботи. На кожну позицію є по два-три футболісти, на яких можна покластися. Найголовніше – в нас є колектив. То найбільш значуще.
– Ця команда за наявності лідерів здатна потрапити в четвірку сильніших?
– Так, звичайно. Для чого нам тоді було виходити на чемпіонат Європи?
– Яку характеристику можете дати суперникам в групі?
– Ми їх ще не дивилися та ні з ким не перетиналися. Дуже цікаво буде з ними зіграти.
По сообщению сайта FootBoom