Стоковые изображения от Depositphotos
Цьогорічний сезон на Київщині пройшов під знаком переваги «Ниви» з села Бузова (Дмитрівська сільська об’єднана територіальна громада). Підопічні Октая Ефендієва та Сергія Карпенка стали чемпіонами області, виграли обласний Кубок та Суперкубок. Заразом із усіма титулами, які здобула «Нива», відзначимо її нападника Івана Сомова. Грізний форвард переміг одразу у декількох номінаціях чемпіонату: найкращий бомбардир (25 м’ячів), найкращий гравець за системою гол+ пас (25+9), тричі (квітень, серпень, вересень) визнавався найкращим гравцем місяця (найближчі переслідувачі – двічі). Окрім того, Іван перевершив історичне клубне досягнення результативності в чемпіонаті Київської області за сезон – 25 м’ячів. До цього за цим показником лідирував екс-нападник бузівчан Денис Попадюхи (13 голів у сезоні -2008). Як бачимо, сезон для Івана Сомова справді вийшов насиченим та феєричним. Тож інтерв’ю з одним із героїв Київщини футбольної-2021 напрошувалося саме собою.
— Іване, ви народилися та робили перші футбольні кроки на Луганщині, певний проміжок часу грали на Херсонщині та Миколаївщині, зараз – на Київщині. Чи адаптувалися вже у цьому регіоні?
— Свій футбольний шлях я дійсно розпочав у ДЮСШ «Сталь» міста Алчевськ. Мій перший тренер – Олександр Михайлович Музика. Про нього лишилися найтепліші спогади. Ми дотепер з ним контактуємо, інколи зідзвонюємось. Наскільки мені відомо, він тепер працює дитячим тренером у Стаханові.
Коли виповнилося сімнадцять років дебютував у складі «Сталі» в першій лізі чемпіонату України сезону 2007/08. Паралельно грав за «Сталь-2» (Алчевськ) у першості Луганської області. До речі, у другому за рангом вітчизняному дивізіоні я виступав також за МФК «Миколаїв» (сезон 2014/15) . Пограв і в другій українській лізі: «Шахтар» (Свердловськ), «Кристал» (Херсон), «Динамо» (Хмельницький), «Енергія» (Нова Каховка). А що стосується вашого запитання, то в Києві оселився у 2015 році, був ще в «Енергії». Столиця – сучасне європейське місто – мені одразу сподобалася. Почуваюся тут комфортно і впевнено. Подобається виступати в чемпіонаті Київської області, рівень турніру надзвичайно високий.
— У вашій кар’єрі був невеликий зарубіжний досвід. Розкажіть про нього.
— У лютому 2015 року підписав контракт із клубом вищої ліги чемпіонату Білорусі «Бєлшина» із міста Бобруйськ. Мене відрекомендував український легіонер цієї команди Олександр Батіщев – мій друг, котрого знаю з дитинства. Втім так сталося, що я затримався в «Бєлшині» лише на три місяці. Виною тому – перевищений ліміт на легіонерів. Мені не гарантували постійного місця в основі, а у мене, молодого гравця, було велике бажання отримувати якомога більше ігрової практики. За обопільною згодою сторін співпрацю довелося припинити. Після Білорусі перейшов у друголігову «Енергію» з Нової Каховки, куди мене запросив відомий наставник Олег Федорчук, у котрого я грав за МФК «Миколаїв».
— «Енергія» з Нової Каховки – натепер останній професійний клуб Івана Сомова. Після нього ви перекваліфікувалися в аматори. Не шкодуєте про це?
— Ні. Адже це була моя власна ініціатива. На той період у професійному футболі не було варіантів, які мене влаштовували. 2017 року наставнику «Авангарду» з Бзова Сергієві Карпенку мою кандидатуру запропонував мій товариш Дмитро Іванов, котрий нині захищає ворота «Чайки» (Петропавлівська Борщагівка). Сергій Васильович якраз шукав нападника, успішно пройшовши перегляд мене взяли в команду. В «Авангарді» я провів два з половиною сезони.
У другій частині сезону-2019 надійшла непогана пропозиція з Вінниччини. Пів-сезону відіграв за любительський «Світанок-Агросвіт» з села Шляхова Бершадського району. А коли почався карантин у клубі виникли проблеми і я залишив Бершадщину.
— А як ви потрапили до бузівської «Ниви» ?
— Знову ж таки, завдяки футбольним знайомствам. Анатолій Таран, з яким я грав у «Авангарді», представив мене тодішньому тренеру «Ниви» Віктору Федоровичу. Мої ігрові кондиції наставника влаштували. Так я й став гравцем бузівського клубу. Сезон-2020 провів за «Ниву» у чемпіонаті Києво-Святошинського району, де ми стали чемпіонами.
— Ви були (тричі) чемпіоном Київщини у складі «Авангарду» та «Ниви». Між цими клубами можна провести чітку паралель: у них створені гарні умови, президенти – амбітні футбольні люди. А в чому полягає різниця між «Нивою» та «Авангардом»?
— У «Авангарді», коли я там виступав, була досвідчена вікова команда, де рясніли гучні імена. Багато хто пограв у першій та другій лігах, а дехто, як Сергій Карпенко, Петро Кондратюк, Андрій Смалько – в УПЛ. У «Ниві» теж вистачає гравців з досвідом, але переважно у складі – молоді хлопці в розквіті футбольної кар’єри. Вони, як на мене, більше мотивовані та азартніші.
Футболісти «Ниви» розуміють, що перед ними відкриваються райдужні перспективи отримання клубом у найближчі сезони професійного статусу. Про що заявляв президент Октай Ефендієв.
— Повернімося до тріумфального для «Ниви» сезону. Хотілося б почути ваші враження від виступу команди та свого бомбардирського хисту?
— Ми всі задоволені. Емоції від сезону зашкалюють. «Нива» виграли всі трофеї у Київській області! Після першого кола лідируємо у своїй групі в аматорському чемпіонаті України. Щодо моєї гри, то 25 голів і 9 передач – це хороший результат. Однак, вважаю, що міг забити ще більше. Тобто працювати є над чим.
До речі, найкращим бомбардиром, у будь-яких за рангом турнірах, я стаю вперше. Торік у чемпіонаті Києво-Святошинського району у битві снайперів посів друге місце. До слова, на позиції нападника граю з дитинства. Щоправда, були періоди у МФК «Миколаїв», коли Олег Федорчук ставив мене атакувальним півзахисником.
— Який забитий м`яч у цьогорічному сезоні для вас особливий?
— Гол, який провів з пенальті «Джуніорсу» (Шпитьки) у матчі передостаннього туру чемпіонату області. У ньому «Нива» оформила своє чемпіонство.
— Цього чемпіонства, напевно, не було без президента клубу Октая Ефендієва?
— Це точно. Октай Зіяєвич 24 години на добу живе футболом та питаннями функціонування нашого клубу. Він створив чудові умови для досягнення результату, зокрема у Бузовій зведено сучасну інфраструктуру, у планах – будівництво стадіону з натуральним покриттям. Подібні умови мають не всі професійні клуби.
Також хотів би відзначити, що президент ФК «Нива» (Бузова) постійно займається благодійністю, допомагає багатодітним та малозабезпеченим сім’ям. Меценатська діяльність Октая Ефендієва заслуговує на повагу та найтепліші слова.
— З наставником Сергієм Карпенком ви співпрацювали в «Авангарді», у «Ниві» доля знову звела вас разом. Що можете сказати про цього тренера?
— Сергій Васильович – тренер високої кваліфікації. Результати його роботи з «Авангардом» та «Нивою» зайвий раз про це свідчать. Із задіяних в аматорському футболі Київщини наразі фахівців Сергій Карпенко є одним із найтитулованіших тренерів.
— Як керівництво клубу віддячило футболістам за блискучий сезон, а вам ще й за звитягу у багатьох індивідуальних номінаціях?
— Висловили щиру і душевну подяку. А винагородою для футболістів є ті умови, які створив для нас президент клубу.
— Навесні на «Ниву» чекає друге коло аматорського чемпіонату України. Навіть не запитуємо про задачі, бо вони, звісно ж, максимальні. Хто, на вашу думку, головний конкурент бузівчан у боротьбі за чемпіонство?
— «Нива» з Бузової — реальний претендент на перемогу в аматорській лізі. Це однозначно. Проте буде нелегко, адже конкуренти не дрімають. Нині в аматорах вистачає цікавих збалансованих колективів. Зокрема в групі «1» чотири команди — «Агрон» (Великі Гаї), «Юність (Верхня/ Нижня Білка), «Ураган» (Черніїв) та «ОДЕК» (Оржів) — йдуть нога в ногу. Всі вони можуть претендувати на високі місця. У групі «3» виділю запорізький «Мотор», якому ми поступилися в 1/4 фіналу Кубка України серед аматорів. У нашій групі «2» виокремлю «Олімпію» (Савинці) та ФК «Кудрівка».
— У чому, на ваш погляд, родзинка аматорського футболу?
— У стабільно високому рівні. Аматорська ліга ні в чому не поступається тій же другій лізі ПФЛ. Яскравий приклад — «Лівий берег» (Київ) та «ЛНЗ» (Черкаси). Вчорашні аматори нині є одними з лідерів групи «А» у другій професійній лізі.
— За довготривалу футбольну кар’єру ви пограли під орудою багатьох класних тренерів. Хто справив на вас найкраще враження?
— По-перше, мій перший тренер Олександр Музика, котрий навчив мене азам футболу. На професіональному рівні цікаво було грати під керівництвом Олега Федорчука. У аматорах плідно працюється з Сергієм Карпенком. Тренерський світогляд Олега Вікторовича та Сергія Васильовича мені імпонує найбільше. За довготривалу футбольну карєру істі Алчевськ Луганської області.і за чемпіонство?Андрій Смалько — в
— Які плани «Ниви» на зимовий період?
-Поки що команда продовжує свій тренувальний процес. Надалі запланований короткотривалий відпочинок. Після виходу з відпустки тренерський штаб озвучить нам, як проходитиме етап підготовки до нового сезону.
— Іване, вам 30 років. Скільки ще плануєте грати та чим би хотіли зайнятися після завершення ігрової кар’єри?
— Виступатиму стільки, наскільки дозволятиме стан здоров’я. Своє майбутнє пов’язую лише з «Нивою» (Бузова). Щодо далекоглядних планів, то серйозно над цим ще не замислювався, але хотілося б залишатися у футболі.
— Ваше футбольне кредо?
— Ніколи не зупиняюсь на досягнутому та постійно вдосконалююсь.
Іван Миколайович Сомов народився 6 липня 1991 року у місті Алчевськ Луганської області. Ігрове амплуа – нападник. Вихованець місцевої ДЮСШ «Сталь». Перший тренер – Олександр Михайлович Музика. На професійному рівні виступав за такі команди: «Сталь» (Алчевськ), «Шахтар» (Свердловськ), «Кристал» (Херсон), «Динамо» (Хмельницький), «Енергія» (Нова Каховка), МФК «Миколаїв», «Бєлшина» (Бобруйськ, Білорусь). В аматорських змаганнях Іван пограв за «Сталь-2» (Алчевськ), «Авангард» (Бзів), «Світанок-Агросвіт» (Шляхова). З 2020 року Іван Сомов є гравцем футбольного клубу «Нива» (Бузова).
По сообщению сайта FootBoom